| Юрій К. ( @ 2009-07-14 12:10:00 |
Коли я казав що їду спускати гроші в трубу - я не жартував. Саме вертикальний аеродинамічний тунель, для тренування вільному падінню, називають трубою. Найближчий від нас знаходиться поблизу підмосковного містечка Чехов. Там я і провів білшість часу минулого тижня. Кому цікаво, тут є їхній невеличкий деморолік.
Це Марина, з нею ми ділили стакан.

Ні це не те що ви подумали, стакан це робоча частина труби.
А ділили ми її тому що найефективніший спосіб витратити час (тобто гроші) це ділити його короткими порціями з кимось і в проміжках відпочивіати.
Отакий вид мені відкрився коли я визирнув у вікно з будівлі з трубою. Приємно зустріти земляка.

Операція "Буря в стакані". Початок.

Колись давно чув таку фразу. що труба це найдорожчий метод довести собі що ти лох.
Я довів тричі :) Як і очикувалось - я зовсім нічого не вмію :)
І саме для цього люди в трубу і їздять - довести собі цю просту істину і спробувати це виправити :)
Так це все виглядає з середини. Чувак який жестами намагається мені щось показати - наш інструктор.
Він звичайно вміє розмовляти але почути його в потоці повітря до 140 км/год досить важко , тим більше з берушами у вухах :)

Інструктор в нас був злобний - цілий час штовхався! Хуліган!

Кидок через бедро, больовий залом, відлік до поразки ... жартую, все нормально, просто виставляємо правильну позу для

Отак і падав би. В небі. В стакані ж просто вишу (якшо чесно зараз мене шалено носить по всій горизонтальній площині з періодичними вспуханнями і провалами, ну я ж чесно казав - я ще не вмію. Шолом дуже не зайвий :)

Без коментарів.

Хто кого - потік повітря чи інтсруктор? Знаряддя змагання - я.

Сидимо лежимо на диванчику. Як не видно диванчика ? Хм, видно шось з фотіком ...

Голова - одне з проблемних місць. Вона й ногам спокою не дає і в падінні десь не там може бути.

От в таких позах жестах і сквозняку три дні й прошли. З преревами на сон і добирання до Москви а потім ще й в протилежний її бік.
А потім зїздили в Коломну. Знову ж для тих хто не в темі - одне з культових місць для парашутистів - одна з найбільших дропзон Європи. Крім дешевих цін на підйоми (в порівнянні з Європою) і великого авіапарку (в порівнянні з іншими СНДешними дропзонами через що там поняття черг практично відсутнє) там багато спортсменів світового рівня.
Тому геграфія відвідувачив в них дуже широка. Поки ми літали в Трубі, в Коломні ставили рекорд Росії в класі великих формацій. Поставили 160. В день коли були ми, були спроби побити щойно втсановлений рекорд - намагались скласти фігуру з 171 людини.
Всі 7 бортів готуються джля взльоту - досить рідкісне явище, переважно в небі їх 1 або два.

А це вони ж в небі

А це майже але все ж не складена фігура

Гуртом звичайно цікаво падати але не відкриватись, тому один з найгловніших етапів стрибка - розбіжка.

Москва. Скрізь корки. Навіть в небі :))


Через рекорд, звичайна робота була в фоновому кволому режимі, і через брак часу, первірити що ж дала мені труба я встиг лише один раз.
А из нашего окна - башня бейсеров видна

Зараз я буду мухлювати. Кілька з наступних фоток не з минулого тиждня але суті це ж не міняє ...
В гостях добре, а дома звичайно краще... на данний момент домашньою дропзоною я вважаю Бородянку. Це під Київом.
Саме там я прововів кілька чудових вікендів, включно з крайнім і в моїх планах їх ще буде багато багато :)



Це тіпа я як завжди не знаю що робити коли фотокамера дивиться не від тебе а на тебе ...

В лівому верхньому куті - Турболет L-410. В народі "Елка". На попередній фотці саме вона на фоні.

І тут вона на фоні. 4000м. Джобс, бачив? З тебе пиво!

Доречі зверху чорних хмар не існує. Вони там завжди білі :)

-50м щосекунди. Упс, я без шкарпеток. Ну й лана ... дами ж не проти ?

~1100м. Оце місиво в мене над головою - насправді 100 років еволюції і інженерної думки :) Як би це незрозуміло не виглядало ...


Насалоджуюсь черговою дозою ...

Ну і ще кілька фоток про небо і його гостів





Всьо, сеанс самалюбаванія завершено. За фотки дякую собі, Всеволоду, Наталі і Марині і собі.